У серпні 2025 року компанія з виробництва плівок для фотоапаратів і кінокамер Eastman Kodak повідомила про можливе банкрутство. Річ у тому, що виробник нібито не може погасити борги на суму близько 500 мільйонів доларів. Раніше, у 2012 році, Kodak уже подавала заяву про банкрутство. І хоча підприємство вижило, та його роль і вплив кардинально змінилися.
Однак те, що зробило Kodak легендою, зрештою і стало причиною її занепаду: компанія винайшла багато з того, що змінило індустрію — перетворила фотографію на масовий товар і вела монопольну гру в галузі плівки та фотохімії. Однак не змогла перетворити інновації на стійку бізнес-стратегію. AIN дослідила історію злетів та управлінських помилок Kodak, що й може призвести до їхнього банкрутства.
Історія бізнесу Kodak
У 1870-х роках американський винахідник і бізнесмен Джордж Істмен працював тоді ще банківським клерком і цікавився фотографією. Та в 1879 році він розробив першу машину для желатиносрібного фотопроцесу — класичний спосіб отримання зображення, який згодом став основою у плівковій фотографії. Уже за два роки разом із бізнесменом Генрі Стронгом вони заснували компанію Eastman Dry Plate Company для продажу пластин, де Стронг був президентом компанії, а Істмен — виконавчим директором. Пізніше ця компанія стала відома як Eastman Kodak.
У класичній бізнес-моделі компанії камеру часто продавали за низькою маржею, а прибутки доотримували з продажу плівки, хімікатів і проявлення. Така модель дозволяла підтримувати лояльність користувачів і створювати «екосистему» фотолабораторій, дистриб’юторських мереж і довготривалого споживання.
У 1888 році Істмен продав першу камеру Kodak за 25 доларів. На той час фотографія не була масовим явищем, а тим паче — бізнесом. Річ у тім, що для фотографічної плівки потрібні були необхідні знання, технічні навички та відповідне обладнання. Однак Kodak зробили фотографію доступнішою та продавали камеру із вбудованою плівкою всередині.
Уже до 1950-х років компанія Kodak контролювала левову частку американського аматорського кіноринку. Така ж ситуація була з професійним кіноринком США, як каже доктор Камал Мунір, професор стратегії та політики з Кембридзької бізнес-школи. За його словами, Kodak контролювала майже 70% ринку.
«Валовий прибуток від продажу плівки сягав близько 70%, а його успіх був додатково підкріплений величезною мережею дистрибуції та одним із найсильніших брендів у світі. Компанія повністю домінувала у своїй галузі», — заявляв Мунір у 2012 році.
За даними The Economist, уже у 1970-х роках на Kodak припадало 90% продажів плівки та 85% продажів фотоапаратів у США. У 1981 році обсяг продажів перевищив 10 мільярдів доларів, забезпечуючи близько 80% рентабельності.
Окрім цього, компанія активно співпрацювала з американською владою — Друга світова війна, «Мангеттенський проєкт».
Попри самогубство засновника і винахідника компанії Джорджа Істмена у 1932 році, Kodak ще протягом десятиліть зберігав свої позиції завдяки низці інновацій. Наприклад, Kodachrome — плівка для слайдів і кінофільмів, яку виробляли протягом 74 років і яку вихваляли за її чіткість, архівну довговічність і яскраві відтінки до свого припинення виробництва у 2009 році.
Її використовували для створення голлівудських фільмів протягом більшої частини XX століття, для знімання коронації Єлизавети II у 1953 році. Також астронавт Ніл Армстронг використовував її, щоб зняти планом місячну поверхню під час місії «Аполлон-11». Так, та сама фотографія з Місяця зроблена на плівку Kodak.
Конкуренція із Fujifilm і поява цифрової фотографії
У 1975 році інженер Kodak Стівен Сассон створив прототип цифрової камери. Але вищий менеджмент компанії не поспішав комерціалізувати це рішення, побоюючись, що воно підірве ринок плівки — головне джерело прибутку. Компанія мала кілька цифрових ініціатив, але часто трактувала їх як допоміжні до основної моделі, а не як потенційно нове ядро бізнесу.
Сама камера була розміром із тостер і створювала знімок за 20 секунд. Вона мала низьку якість і вимагала складного підключення до телевізора для перегляду. Попри це, вважається, що пристрій мав величезний революційний потенціал, який керівництво не змогло побачити. Тобто Kodak винайшла технологію, але не змогла правильно інвестувати в неї.
Японський же конкурент Fujifilm вийшов на ринок США з дешевшими плівками у 1980-х роках. Fuji перемогла Kodak у спробі стати офіційною плівкою Олімпійських ігор 1984 року в Лос-Анджелесі, що забезпечило їй постійне місце на американському ринку. Kodak відмовили у пропозиції в 1 мільйон доларів за участь в Олімпіаді, запросивши 4 мільйони. Міжнародний олімпійський комітет же прийшов із цією пропозицією до японців, які одразу погодились.
Згодом Fujifilm відкрила у США власний завод із виробництва плівки, а її маркетинг і зниження цін почав забирати на себе частку ринку в Kodak. З 10% на початку 1990-х років до 17% у 1997 році.
У 1990-х і 2000-х роках конкуренти Canon, Nikon, Sony та інші компанії швидко нарощували позиції в цифрових камерах. Далі на ринок виходили смартфони з достатньо якісними камерами. На відміну від інших гравців, які диверсифікували портфель (медицина, матеріали, електроніка тощо), Kodak намагалася примусити цифрові рішення відповідати старій моделі у вигляді плівки, проявлювання тощо.
Однак споживачам подобалися нові можливості зберігати фото в пам’яті смартфона або хмарних сховищах, а не на проявленій плівці чи у фотолабораторії. Таким чином плівкова фотографія поступово переходила в нішу, попри те що Kodak розробила першу у світі цифрову камеру.
Мобільна фотографія та банкрутство
У 1991 році на ринку з’явився перший цифровий продукт Kodak для щоденного використання. За 5 років компанія представила лінійку кишенькових цифрових камер DC20, але найбільший прорив на ринку відбувся у 2001 році з суббрендом Easyshare. На той час ринок уже був переповнений продуктами від Canon та інших виробників, а продажі плівки почали падати.
З 2007 року рівень продажу цифрових камер зменшувався. Якраз у тому ж році Apple презентувала перший iPhone — відтоді «класичну» цифрову фотографію почала витісняти мобільна. Fujifilm припинила виробництво кіноплівки у 2013 році, інтегрувавши цифрові пресети своїх плівок у камери. Натомість Kodak залишився останнім великим виробником.
У 2012 році Kodak подала заяву про захист від кредиторів, зіткнувшись із великими боргами та скороченням доходів. Компанія продавала патенти, закривала підрозділи, скорочувала штат, а потім, вийшовши з банкрутства, фокусувалася вже не на споживчій фотографії, а на професійному друці, обладнанні та ліцензуванні.
У серпні 2025 року Eastman Kodak у своєму фінансовому звіті за другий квартал заявила, що існують «істотні сумніви щодо її здатності продовжувати діяльність». У звіті Kodak зазначала, що компанія не має «гарантованого фінансування або доступної ліквідності» для погашення своїх боргових зобов’язань на суму близько 500 мільйонів доларів. Щоб знайти кошти, компанія планує припинити виплати до свого пенсійного плану.
Натомість для The Verge Kodak заявили, що зможуть подолати фінансову кризу та вийти в плюс, хоча й акції компанії впали більш ніж на 25%.
Але згодом перемогли смартфони та цифрові камери, залишивши плівку для поціновувачів, а сама компанія не встигла адаптуватися до стрімких змін цифрового світу.
267
