Боротьба із «сірим» імпортом та контрабандою: хто може опинитися під пильною увагою контролюючих органів і як білий бізнес може сприяти зменшенню тіньової частки ринку

Тема «паралельного», або, як його ще називають, «сірого» імпорту завжди була однією із актуальних для бізнесу та до сьогоднішнього дня викликає багато запитань як у правовласників, так і в імпортерів та звичайних споживачів.

Володимир Грунський, радник юридичної фірми Sayenko Kharenko та Наталія Іверук, юристка Sayenko Kharenko пояснюють це тим, що правовласники та офіційні дистриб'ютори, поставляючи продукцію в Україну, змушені закладати у кінцеву вартість продукції понесені логістичні витрати, сплачені податки та мита, витрати на супровідні маркетингові кампанії, локалізацію, гарантійне обслуговування тощо. При цьому має місце висока конкуренція з боку тих імпортерів, які, за рахунок не зовсім чесних практик, можуть запропонувати значно нижчу вартість продукції, що часто буває вирішальним для споживача навіть попри усі супровідні ризики.

Відповідно, нагальним залишається питання, чи дозволений «паралельний» імпорт в Україні і якщо так, то за яких умов.

Принцип вичерпання прав

Перш за все необхідно зазначити, що українське законодавство не оперує поняттями «паралельний» чи «сірий» імпорт. Вказаний механізм, який в юридичних колах називають вичерпанням прав на об’єкт інтелектуальної власності, визначається законами, що регулюють набуття та здійснення прав на такі об’єкти, і, по суті, є винятком, коли дозволяється їх використання без згоди правовласника.

Простими словами, це право перепродавати оригінальну продукцію, яка позначена певною торговельною маркою, без необхідності отримання дозволу у її правовласника на такий перепродаж.

Таке право не є абсолютним та залежить як від встановлених законодавцем винятків, так і від загальних принципів вичерпання прав, які застосовуються країною.

Зокрема, виділяють національний, регіональний та міжнародний принципи вичерпання прав.

За національним принципом товар, який був введений в цивільний обіг на території іншої держави, може в подальшому бути імпортований в країну, що застосовує такий принцип, лише за згодою правовласника торговельної марки, якою позначений такий товар, або уповноваженої ним особи.

При застосуванні регіонального принципу правовласник втрачає право забороняти перепродаж товару, що був введений на території відповідного регіону в межах такого регіону (наприклад, Європейського Союзу).

У свою чергу, якщо країна застосовує міжнародний принцип вичерпання прав, то право правовласника на заборону імпорту та подальшого продажу продукції втрачається незалежно від того, в якій країні товар було вперше введено в цивільний обіг.

Хоча це прямо та чітко не визначено законами, Україна дотримується міжнародного принципу вичерпання прав.

Свого часу така невизначеність призводила до судових спорів між правовласниками та «сірими» імпортерами і продавцями з підстав відсутності у них дозволу на такий перепродаж від правовласника (говорячи юридичною мовою – ліцензії на використання торговельних марок, якими була позначена продукція).

Зокрема, правовласники зазначали, що відповідачі пропонують до продажу на території України товар під їхніми торговельними марками. А оскільки такий товар вперше у цивільний оборот в Україні не вводився, вони мають право забороняти відповідачам його продавати за відсутності відповідного дозволу.

Однак Вищий господарський суд України у 2015 році (справа № 904/2029/15) зазначив, що введення власником торговельної марки (або за його згодою) товару у цивільний оборот може бути здійснено і на території іншої держави. Після цього власник не може обмежити або заборонити наступний перепродаж цього товару на території іншої країни, де його права також охороняються (у тому числі, на території України). Зазначене дає підстави стверджувати про існування в Україні міжнародного підходу до вичерпання прав.

Вказана позиція в подальшому послідовно підтримувалася Верховним Судом, який при розгляді аналогічних справ зазначав, що у випадку введення товару з відповідною торговельною маркою в цивільний обіг власником цієї марки або за його згодою іншою особою наступний перепродаж такого товару вже не потребує дозволу власника цієї марки та не може бути ним обмежений або заборонений.

Чи є винятки із цього правила

Попри загальну дію принципу міжнародного вичерпання прав, законодавець визначив випадки, коли правовласник може забороняти імпорт та подальший перепродаж оригінальної продукції.

Зокрема, така заборона буде законною, якщо мала місце зміна або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот. Або якщо у правовласника є інші вагомі підстави забороняти таке використання у зв’язку з подальшим продажем товару. Поняття «вагомі підстави» у законі ніяк не розкривається, як і відсутні роз’яснення Верховного Суду, що під ними слід розуміти.

Якщо дивитися на досвід іноземних судів, то це могли бути випадки, коли: товар перед продажем зазнавав впливу токсичного диму та високих температур, хоча візуально міг виглядати неушкодженим; «паралельно» імпортований товар реалізовувався не під торговельною маркою виробника, а під іншою назвою (яка відома на локальному ринку); «паралельний» імпортер здійснював перепакування товару, при цьому не зазначаючи на упакуванні власника торговельної марки, тощо.

Відповідно, кожен випадок, коли правовласник вважає, що подальший перепродаж продукції третьою особою є неможливим, слід детально аналізувати та оцінювати перспективи реальності встановлення судових заборон.

Контрабанда і «сірий» імпорт це одне і те ж?

Різниця між «сірим» імпортом та контрабандою полягає у тому, що якщо під час «сірого» імпорту товар проходить митне оформлення, однак із можливим зазначенням нижчої вартості, меншої ваги та / або кількості, іншого коду товару, що в підсумку знижує митні платежі, то під час контрабанди митне оформлення не здійснюється взагалі. Окрім цього, якщо під час «сірого» імпорту ввозиться завжди оригінальна продукція, то під час контрабанди, окрім оригінальної продукції, може ввозитися і неоригінальна.

Боротьба з «сірим» імпортом

Як ми вже зазначали вище, саме по собі явище «сірого» імпорту не є забороненим, якщо не порушуються права правовласника та не занижуються митні платежі. Однак, при «сірому» імпорті часто застосовуються нечесні практики. Наприклад, разом із оригінальним товаром, який проходить належне митне оформлення, ввозиться товар без сплати митних платежів із подальшим його продажем за готівку без сплати податків. Так зявляються «тіньові схеми», а «паралельні» імпортери отримують необґрунтовані конкурентні переваги. З огляду на це, держава докладає значні зусилля для створення конкурентного середовища та збільшення бюджетних надходжень.

Так, детінізація є одним із напрямів програми розширеного фінансування (Extended Fund Facility - EFF) для України на 2026-2029 роки.

У жовтні 2025 на офіційному вебсайті Бюро економічної безпеки України оприлюднено новину про те, що БЕБ, Державна податкова служба України, Державна служба фінансового моніторингу України та Рада бізнес-омбудсмена об’єднують зусилля з бізнесом для подолання тіньових схем на ринку електроніки та техніки.

У грудні 2025 Міністерство фінансів України анонсувало зміни в оподаткуванні фізичних осіб-підприємців для забезпечення умов, коли підприємці працюють за рівними для всіх правилами, а ті, хто використовують спрощену систему для «сірого» імпорту, не отримуватимуть необґрунтованих переваг.

Окрім цього, сам бізнес докладає зусиль для боротьби з нечесним «сірим» імпортом. Наприклад у червні 2025 було оприлюднено новину, що молочні підприємства об’єднуються з Держпродспоживслужбою для боротьби із сірим імпортом, коли продукція завозиться ніби для власного споживання, а потім реалізується за ціною на 20 % дешевше, з огляду на що українські виробники отримують збитки.

Які ж є шляхи для боротьби бізнесу із «сірим» імпортом?

• По-перше, брати участь у роботі профільних асоціацій з метою регулярного підняття проблематики перед державними органами.
• По-друге, доводити до відома споживачів (через розміщення інформації на вебсайті, у соціальних мережах, через маркетингові кампанії тощо) інформацію щодо авторизованих магазинів продажу; того, як відрізнити оригінальну продукцію, придбану безпосередньо у правовласника / офіційного дистриб'ютора, та продукцію, завезену шляхом «сірого» імпорту; чому продукція завезена шляхом «сірого» імпорту може бути небезпечною або створювати додаткові проблеми для споживача (у разі її низької якості, відсутності гарантійного обслуговування, тощо).
• По-третє, запроваджувати системи перевірки оригінальності товарів.
• По-четверте, перевіряти фізичні точки продажу, вебсайти, соціальні мережі, тощо, на наявність продавців, які позиціонують себе як офіційні представники правовласників, не будучи такими. Після цього звертатися за захистом своїх прав до суду, Антимонопольного комітету України, чи контролюючих органів.

Боротьба з контрабандою

У переважній більшості боротьба з контрабандою покладається на державу, яка може здійснювати законодавчі зміни, реформувати роботу митних органів, надавати рекомендації щодо покращення їх роботи, тощо.

Так, у 2023 прийнято закон, яким внесено зміни щодо кримінальної відповідальності за контрабанду. У звіті про діяльність БЕБ України за 2025 рік зазначено, що за січень-грудень 2025 детективи БЕБ повідомили про підозру 65 особам, до суду направлено 39 кримінальних проваджень щодо вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних із контрабандою.

Висновок

Українське законодавство не містить визначення понять «паралельний» або «сірий» імпорт, натомість існує поняття «вичерпання прав на об’єкт інтелектуальної власності», коли дозволяється перепродати оригінальну продукцію, позначену певною торговельною маркою, без необхідності отримання дозволу у її правовласника на такий перепродаж.

В Україні діє міжнародний принцип вичерпання прав, тобто право правовласника на заборону імпорту та подальшого продажу продукції втрачається незалежно від того, в якій країні товар було вперше введено в цивільний обіг. Разом з тим, хоч «сірий» імпорт і не є забороненим (за умови сплати належних митних платежів), правовласник може його обмежувати (наприклад, у разі погіршення якості товару або за наявності інших вагомих підстав). Однак, кожен випадок є унікальним та підлягає оцінці.

Держава докладає зусиль для активної боротьби з нечесними практиками при «сірому» імпорті та контрабандою. Якщо боротьба з останньою більше покладається на державу, то при «паралельному» імпорті бізнес має також дієві механізми для захисту своїх прав, зокрема, шляхом участі у профільних асоціаціях, інформування споживачів про авторизовані точки продажу, запровадження систем перевірки оригінальності товару, тощо.